Зозівська артіль «Ткач»: від унікального художньо-промислового осередка до уніфікованого радянізованого підприємства

Автор

Коляструк Ольга

докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри культури, методики навчання історії та спеціальних історичних дисциплін Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (Вінниця, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1099-5868

Зозівська артіль «Ткач»:
від унікального художньо-промислового осередка
до уніфікованого радянізованого підприємства

Анотація

Мета статті – на прикладі Зозівської вишивальної артілі продемонструвати, як радянська держава використала художньо-промислову підприємливість селян для вкорінення своєї системи в українському соціумі та вирішення гострих економічних проблем. Основою джерельної бази дослідження є архівний фонд Вінницької міжобласної художньої промислової спілки. У публікації акцентовано увагу на тому, що злам самодостатньої сільської підприєм­ливості був покладений насильницькою колективізацією, коли депортації і терор голодом фізично знищили заповзятливу та свідому частину селянства, решті – завдано моральних травм. На тлі воєнної розрухи й людських втрат у перше повоєнне десятиліття українське село і далі піддавалося жорстокій експлуатації та політичним маніпуляціям. Як наслідок, у період сталінізму закладалися підвалини радянської ідентичності, у якій сутнісні національні ознаки були вихолощені й максимально формалізовані. Через жорстку та послідовну систему радянської політичної обрядовості повоєнного часу українську традиційну культуру – остаточно знівельовано й маргіналізовано, зведено до шароварщини. В основі трансформації – ошуканство й репресивно-пропагандистська методологія. Удавана державна зацікавленість і опікування художніми промислами насправді були спрямовані на: а) встановлення тотального контролю над селом і максимальне використання його ресурсів; б) забезпечення населення товарами широкого вжитку при найменших державних витратах; в) подальше адаптування радянського штибу життя шляхом позірного поцінування народної культури; г) підтвердження радянської ідеологеми дружби народів як усередині країни, так і за її межами. Утім, остаточного нищення українськості не вдалося досягти, селяни адаптували радянські інституції та структури для виживання й негласного опору на родинному рівні.

Ключові слова

Зозівська артіль «Ткач», кустарне виробництво, художня-промислова артіль, ткацтво, вишивання, товари широкого вжитку, декорування, спільні майстерні, народні майстрині, надомники.

Джерела та література

1. Державний архів Вінницької області. Ф. Р-3495. Вінницька міжобласна художня промислова спілка. 1946–1949 рр. Оп. 1.
2. Бабенчиков М. В. Народное декоративное искусство Украины и его мастера. Москва : Гос. архитект. изд-во, 1945. 90 с.
3. Варивончик А. Збереження та розвиток традицій народної художньої вишивки Київщини у «Виробничо-художньому об’єднанні імені Т. Г. Шевченка» (1944–2004 рр.). Вісник КНУКіМ. 2008. № 1 (20).
4. Гребеньова В. О., Жмуд Н. В. Відновлення діяльності Немирівської артілі «Червона вишивальниця» (1944–1947). Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження: Матеріали XXXIV Вінницької всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конференції, 3 листопада 2022 р. Вінниця, 2022. С. 181–184.
5. Гребеньова В. О., Косаківський В. А. Відновлення діяльності Клембівської артілі «Жіноча праця» (1944–1949). Вісник історичного факультету ВДПУ ім. М. Коцюбинського: зб. наук. пр. / відп. ред. Ю. А. Зінько. Вінниця : Твори, 2024. Вип. 24. С. 141–148.
6. Єкельчик С. Повсякденний сталінізм: Київ та кияни після Великої війни. Київ : Laurus, 2018. 306 с.
7. Історія декоративного мистецтва України : в 5 т. / голов. ред. Г. А. Скрипник ; наук. ред. Т. В. Кара-Васильєва / НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2011. Т. 4. 512 с.
8. Кара-Васильєва Т. В. Історія української вишивки : альбом. Київ : Мистецтво, 2008. 464 с.
9. Кароєва Т. Р., Гребеньова В. О. Чоловіча сорочка в асортименті вишивального промислу України повоєнного часу (1945–1949). Народна творчість та етнологія. 2024. № 2. С. 58–67. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2024.02.058.
10. Костюкова В. М. Вишивальне мистецтво Київщини ХХ – початку ХХІ століття (типологія, стилістика, традиції та сучасна трансформація : дис. … канд. мистецвознавства : спец. 26.00.01 «Теорія та історія культури» / НАН України. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. Київ, 2015. 231 с.
11. Нариси з історії українського декоративно-прикладного мистецтва / відп. ред. Запаско Я. П. Львів : Вид-во Львівського університету, 1969. 190 с.
12. Народознавчі та мистецтвознавчі праці Євгенії Спаської / голов. ред. Г. Скрипник. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАНУ, 2015. 600 с.
13. Роговий О. І. Зозів: енциклопедія села. Липовець : Поліграфіст, 2002. 112 с.
14. Роговий О. І. Про що шумлять верби: історичні нариси про Корчинці, Ротмистрівку-Вербівку (ХVІІІ–ХХІ ст.). Вінниця : Державна картографічна фабрика, 2010. 344 с.
15. Романюк Н. Й. Сільські підприємці і підприємництво: 1861–1914 рр. (за матеріалами Київської, Подільської і Волинської губерній). Житомир : Полісся, 2012. 584 с.