Християнська образність та гімнографія як джерела української поезії ХХ століття (на прикладі творів Максима Рильського та Івана Франка)

Автор

Прилепа Олеся

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу музикознавства та етномузикології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-8438-1589

Християнська образність та гімнографія як джерела української поезії ХХ століття (на прикладі творів Максима Рильського та Івана Франка)

Анотація

У статті розкриваються деякі особливості зв’язків поезії Максима Рильського та Івана Франка з традиційною канонічною богослужбовою культурою, насамперед православною гімнографією. Доводиться, що гімнографія як носій християнського віровчення та богословської образності була потужним джерелом творчого натхнення поезії митця ХХ ст., незважаючи на ідеологічні заборони.

Жанри й форми гімнографії слугували взірцями творчості в межах канону. Поети застосовували запозичення як лаконічних лексичних зворотів – образів-атрибутів Спасителя, Пресвятої Богородиці, янгольського світу, так і цілих рядків з текстів традиційних молитов, які добре знані в богослужбовій традиції українців. Творче осмислення їх у контексті ідеї авторської поезії здійснювалося в межах устоїв християнського світосприйняття, а форми розвитку були цілком відповідні принципам розвитку за подобою канонічної системи гімнографії.

У студії застосовано такі методи: текстологічного та джерелознавчого аналізу – в атрибуції, осмисленні місця й значення артефактів традиційної християнської культури в авторській поезії М. Рильського та І. Франка; порівняння – у виявленні принципів підходів М. Рильського та І. Франка до християнського першоджерела, що втілилось у їхньому поетичному доробку.

Ключові слова

поезія Максима Рильського, поезія Івана Франка, Олексій Дей, християнська духовність, православна гімнографія, цитата, церковно-слов’янізми.

Джерела та література

1. Агеєва В. Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи. Київ : Книга, 2012. 392 с.
2. Дей О. І. Поезія Максима Рильського і народна пісня. Народна творчість та етнографія. 1974. № 2 (126). С. 5–21.
3. Печерський молитвослов : у 2 т. Київ : Типографія Києво-Печерської Успенської Лаври, 2013. Т. 1. 286 с.
4. Прилепа О. Християнські складники поезії Максима Рильського. Матеріали до української етнології. 2020. № 19 (22). С. 22–28.
5. Псалтир. Почаїв : Свято-Успенська Почаївська Лавра, 2014. 439 с.
6. Рильський М. Твори в двох томах. Київ : Дніпро, 1976. Т. 1 : Лірика. 430 с.
7. Руда Т. Грані великого таланту: Максим Рильський – поет, перекладач, учений : монографія. Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2017. 144 с.
8. Сірик Л. Антропологічна концепція людини в поезії київських неокласиків. Народна творчість та етнологія. 2020. № 2 (384). С. 28–39. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2020.02.028.
9. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. Київ : Наукова думка, 1976. Т. 3 : Поезія / за ред. П. Й. Колесник ; укл. А. А. Каспрук. 448 с.
10. Юдкін-Ріпун І. Неокласицизм Максима Рильського як феномен української культури. Студії мистецтвознавчі. 2015. Чис. 3. С. 80–87.