Екранізації театральних вистав в українському кінематографі періоду СРСР

Автор

Єльчик Оксана

аспірантка 4-го курсу Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0009-0004-2825-515X

Екранізації театральних вистав в українському кінематографі періоду СРСР

Анотація

У статті основну увагу приділено процесам екранізації театральних вистав в українському кінематографі в період СРСР; проаналізовано їх вплив на розвиток кіноіндустрії й національної ідентичності; виокремлено ключові тенденції та досягнення в цьому напрямі. Важливу роль у розвитку українського кіно відіграли екранізації театральних вистав, які стали важливим етапом у формуванні національного кінематографа. Вивчення історії екранізації в СРСР (УРСР) крізь призму особливостей розвитку України дозволяє краще зрозуміти вплив політичних та соціокультурних умов на кінематографічні процеси. Екранізація театральних вистав в Україні починається ще в 1900-х роках, коли перші спроби інтеграції театральних елементів у кінематографічну форму були започатковані українськими кінемато­графістами. Перші екранізації відрізнялися своєю простотою і технічним обмеженням, проте закладався фундамент для подальшого розвитку кіноіндустрії. Українські кінематографісти використовували театральні декорації, костюми та акторську гру, що надавало фільмам особливого шарму й автентичності. Водночас ці стрічки допомагають формувати національну ідентичність, оскільки вони базуються на відомих літературних і театральних творах. Із розвитком у кінематографі ознак самостійного мистецтва формувалася його образна система, удосконалювалася кіномова. Кіномитці переважно працювали з оригінальними сценаріями. До екранізацій літературних творів режисери підходили досить обачно, щоб запобігти надмірній ілюстрованості. З появою звукового кіно виникають різні можливості для екранізацій не тільки літературних творів, але й театральних вистав, використовуються нові можливості як для режисерів, так і акторів. Кінострічки ставали більш складними й багатогранними, передаючи не тільки візуальні, але й аудіальні аспекти драматичних творів.

Ключові слова

екранізація, театральні вистави, український кінематограф, СРСР, кіномова, фільм-вистава.

Джерела та література

1. Агафонова Н. Общая теория кино и основы анализа фильма. Минск : Тесей, 2008. 392 с.
2. Кондрашов В. Кіномова як специфічна система художніх засобів у літературному тексті (з досвіду українських письменників-шістдесятників). Питання літературознавства. Чернівці, 2012. Вип. 86. 319 с.
3. Липков А. Проблемы телефильма-спектакля. Поэтика телевизионного театра. Москва : Искусство, 1979. С. 102–103.
4. Мельникова М. Роль слова у контексті екранного зображення / Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Черкаси : Брама, 2018. 256 с.
5. Холодинська С. Кінематограф і телебачення – «поліфонічні» види мистецтва (естетико-художні особливості). Вісник Маріупольського державного університету. Серія: філософія, культурологія, соціологія. Маріуполь : Новий світ, 2012. Вип. 4. С. 96 –102.