У вимірі лімінальності: Буча і незавершена історія Любові Панченко

Автори

Боса Любов

кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-5381-8151

Босий Олександр

кандидат історичних наук, доцент кафедри мистецтвознавства і мистецької освіти Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Михайла Бойчука (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-7774-8098

У вимірі лімінальності: Буча і незавершена історія Любові Панченко

Анотація

У статті крізь лімінальний вимір трагедії Бучі, спричиненої російською агресією, висвітлено глибокий зв’язок міста з долею та творчістю талановитої художниці Любові Панченко (1938–2022), чий недооцінений у попередні часи мистецький голос, в умовах втрат і невизначеності, звучить особливо гостро, та переосмислено її спадок як символ стійкості української культури. У дослідженні застосовано методологію, що ґрунтується на концепціях лімінальності Арнольда ван Геннепа та Віктора Тернера, включаючи тернерівське поняття «соціальної драми». Антропологічний аналіз зібраних матеріалів (результатів власного польового дослідження у м. Бучі (2024), окремих публікацій, музейних експозицій у Києві та за кордоном, присвячених творчості мисткині) сприяє розумінню складних соціокультурних та символічних процесів у кризовий час. Місто Буча, позначене кривавими подіями російської окупації весни 2022 року, постає як уособлення лімінального стану – межового простору між руйнацією та відродженням, минулим і майбутнім, де звичні соціальні норми були зруйновані, а індивідуальні історії втрат переплелися в колективну травму. У цьому контексті особиста трагедія Любові Панченко, її смерть через виснаження в умовах тимчасової окупації, символізує крайню вразливість людини в епіцентрі лімінального хаосу. Розвідка розглядає Бучу як подвійний лімінальний простір – передмістя з амбівалентною ідентичністю та територію колективної травми, що шукає шляхи відновлення. Проаналізовано динаміку словесних визначень міста («місто-мученик», «місто-герой», «місто-пам’ять»), що відображає еволюцію колективного сприйняття трагедії та формування нової ідентичності. Особливу увагу в статті приділено дослідженню життєтворчості Любові Панченко в контексті її рідного села Яблунька, що стала невід’ємною частиною Бучі в 1990-х роках. Розглянуто вплив місцевого середовища на її унікальний художній стиль. Підкреслено парадокс посмертного визнання таланту Панченко, виявлено причини недооцінки її творчості за радянської доби через ідеологічний тиск на прояви національної самобутності. Також крізь антропологічну оптику в статті розглянуто графічну та образну мову творчості Панченко. Проаналізовано особливості декоративних композицій Любові Панченко як синтез народних традицій та індивідуального бачення, її майстерне використання лінії та кольорових площин, а також присутність традиційних українських орнаментальних символів та образів. У підсумковій частині названо громадські ініціативи з ушанування пам’яті Любові Панченко та сформульовано рекомендації щодо розробки концептуальних засад і візуальної ідентичності міського середовища на основі її орнаментально-декоративної творчості. Обґрунтовано перспективність інтеграції творчого спадку мисткині в освітньо-просвітницький простір міста як вагомого чинника відновлення культурної спадщини Бучі та символічного ресурсу ревіталізації громади.

Ключові слова

лімінальність, Буча, Любов Панченко, російсько-українська війна, культурна спадщина, шістдесятники, народне мистецтво, пам’ять, відновлення, ідентичність, лінія в мистецтві.

Джерела та література

1. Броварець Т. Фольклоризм і фольклоризація схем епіграфічної вишивки бучанської мисткині Любові Панченко. Народна творчість та етнологія. 2023. № 3. С. 115–122. DOI : https://doi.org/10.15407/nte2023.03.115.
2. Боса Л., Босий О. Культурна спадщина Бучі: від особистих історій до колективної пам’яті. Сonferința științifică internațională «Patrimoniul cultural: cercetare, valorificare, promovare»: Programul şi rezumatele comunicărilor. Chișinău, 2024. Ed. a 16. P. 91.
3. Гуменюк О. Творити всупереч. Наше слово. 2022. № 4. URL : https://nasze-slowo.pl/tvoryty-vsuperech/ (дата звернення 27.04.2025).
4. Зборовський А. Бучанські спогади в «Коловороті». Українська народна рада Приірпіння. 10.04.2014. URL : http://imounr.org.ua/buchanski-spohady-v-kolovoroti/ (дата звернення 25.09.2024).
5. Любов Панченко: повернення : альбом / передм. О. Лодзинська, В. Перевальський, Д. Клочко ; упоряд. О. Лодзинська, Л. Крупник ; переклад англ.: О. Грабар, С. Джаман, О. Плохотюк ; дизайн О. Чекаль. Київ ; Харків : Видавець Олександр Савчук, 2023. 2-ге вид. 256 с., 270 іл.
6. Михальонок Я. Лотерея для інакодумців. Україна молода. 26.03.2008. URL : https://umoloda.kyiv.ua/number/1131/222/40357 (дата звернення 25.09.2024).
7. Панченко Л. Вишивання. Альбом. Київ : Техніка, 1990. 22 с.
8. Тернер В. Ритуальный процесс. Структура и антиструктура. Тернер В. Символ и ритуал. Москва : Наука, 1983. С. 104–264.
9. Ingold T. Lines: A Brief History. Oxon and New York : Routledge, 2007. 186 pp. DOI : https://doi.org/10.4324/9780203961155.
10. Van Gennep Arnold. The rites of passage. University of Chicago Press, 1960. 198 pp.
11. Colori Spenti: Український інститут уперше відкрив виставку Панченко та Райко в Італії. Український інститут. URL : https://ui.org.ua/news/colori-spenti-ukrayinskyj-instytut-upershe-vidkryv-vystavku-panchenko-ta-rajko-v-italiyi/ (дата звернення 27.04.2025).