Естетика медіакратії: кінопортрет Сільвіо Берлусконі між політичним іміджем та культурною репрезентацією

Автор

Новікова Людмила

кандидатка мистецтвознавства, наукова співробітниця відділу екранно-сценічних мистецтв і культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України; завідувачка відділу продюсерства аудіовізуального мистецтва та виробництва Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-6771-2908

Естетика медіакратії: кінопортрет Сільвіо Берлусконі між політичним іміджем та культурною репрезентацією

Анотація

У сучасних культурологічних і кінознавчих дослідженнях аналіз медіарепрезентацій політичної влади постає як ефективний інструмент осмислення трансформацій політичної комунікації та символічних механізмів легітимації. Особливого значення в цьому контексті набуває феномен медіакратії, за якого масмедіа не лише відображають політичну реальність, а й активно беруть участь у її конструюванні. Кінематограф, завдяки своїй здатності до метафоричного узагальнення й критичної рефлексії, фіксує ці процеси у формі художніх образів і наративів.

Метастатті – аналіз кінематографічного образу Сильвіо Берлусконі як прикладу взаємодії політичного іміджу та культурної репрезентації в умовах медіакратії. Методологічною основою дослідження є концепції Поля Віріліо та Фредріка Джеймісона, що дозволяють розглядати медійний образ політика як симулякр, позбавлений тілесної присутності та зорієнтований на масове відтворення й емоційний вплив.

Матеріалом дослідження стали фільми італійських режисерів другої половини ХХ – початку ХХІ ст., зокрема роботи Федеріко Фелліні, Нанні Моретті та Паоло Соррентіно, у яких образ Берлусконі постає як симптом глибинних культурних і соціальних зсувів. У статті простежується еволюція кінопортрета Берлусконі – від прихованих алегоричних форм до відкритої сатиричної критики, що відображає зростання ролі медіа в політичному житті Італії.

Зроблено висновок, що кінематографічні репрезентації берлусконізму виконують діагностичну функцію, виявляючи механізми зрощення політичної влади й масової культури, а також наслідки медіатизації політики для культурного контексту сучасного суспільства. У ширшій перспективі аналіз кінопортрета Берлусконі дає змогу розглядати медіакратію не лише як політичний феномен, а і як симптом глибших антропологічних змін, пов’язаних із домінуванням візуальної комунікації над вербальною та редукцією публічного простору раціонального осмислення до сфери емоційної впізнаваності.

Ключові слова

візуальний образ, політичний імідж, кінематограф, телебачення, Сильвіо Берлусконі, культурна репрезентація, наративи, медіа та влада.

Джерела та література

1. Дениско П. Інсайт. Візуальні й мультимодальні метафори в живописі, скульптурі, кіно та інших візуальних мистецтвах. Полтава : ФОП Говоров С. В., 2021. 248 с.
2. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичності, ідеологія, владні стосунки. Київ : Критика, 2010. 656 с.
3. Baudrillard J. Simulacra and Simulation / Translated by Sheila Faria Glaser. Ann Arbor : University of Michigan Press, 1994. 164 p. DOI : https://doi.org/10.3998/mpub.9904.
4. Berlusconi L. P. Una vera maschera italiana. La 7. URL : https://www.la7.it/dimartedi/video/berlusconi-luca-e-paolo-una-vera-maschera-italiana-13-06-2023-490158.
5. Calvino I. Lezioni americane. Sei proposte per il prossimo millennio. Milano : Garzanti, 1988. 110 p.
6. Diani M. Media, Movements, and Political Change. Social Movements and Networks/ edited by Doug McAdam and William Scott. Oxford : Oxford University Press, 2012. P. 247–270.
7. Eco U. Travels in Hyperreality. San Diego : Harcourt Brace Jovanovich, 1986. 298 p.
8. Jameson F. Postmodernism, or the Cultural Logic of Late Capitalism. Durham : Duke University Press, 1990. 461 p.
9. McLuhan M. Understanding Media: The Extensions of Man. New York : McGraw-Hill, 1964. 359 p.
10. Ortoleva P. Mediastoria. Il secolo dei media tra politica e società. Torino : Einaudi, 2011. 336 p.
11. Virilio P. The mediatic coup d’etat. Traffic. 1994. No. 11. P. 4.

Конфлікт інтересів

Авторка не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.