Відродження української етнографії у 1940–1960-х роках та розробка колективної монографії «Українці» як важливий етап становлення вітчизняної академічної етнології

Автор

Бех Микола

кандидат історичних наук, завідувач відділу «Архівні наукові фонди рукописів та фонозаписів» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4186-1339

Відродження української етнографії у 1940–1960-х роках
та розробка колективної монографії «Українці» як важливий етап становлення вітчизняної академічної етнології

Анотація

У статті проаналізовано процес відродження української етнографії в 1940–1960‑х роках як одного з визначальних етапів становлення сучасної академічної етнології. Дослідження ґрунтується на поєднанні інституційного та інтелектуального підходів, що дає змогу комплексно висвітлити умови функціонування науки в повоєнний період. Розглянуто основні чинники розвитку етнографічних досліджень, зокрема вплив кадрового дефіциту, ідеологічного контролю та організаційних трансформацій, спричинених політикою радянської влади. Особливу увагу приділено процесу відновлення наукових установ, зокрема створенню Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, а також формуванню його структурних підрозділів. Проаналізовано роль провідних учених, насамперед Максима Тадейовича Рильського, у відновленні етнологічних досліджень, організації польових експедицій і підготовці наукових кадрів. Висвітлено значення комплексних стаціонарних і експедиційних досліджень як основи для формування джерельної бази української етнології повоєнного часу. Центральне місце в статті відведено аналізу колективної монографії «Українці» як масштабного академічного проєкту, що став важливим етапом інституціоналізації етнологічної науки. Розкрито особливості підготовки видання, організацію наукової співпраці, роль польових досліджень та міждисциплінарної взаємодії. Окремо проаналізовано ідеологічні обмеження, які вплинули на долю видання, зокрема його заборону та обмеження поширення. Показано, що, попри ідеологічний тиск, монографія «Українці» стала фундаментом для подальшого розвитку етнології, оскільки сприяла систематизації знань про традиційну культуру, формуванню нових дослідницьких підходів і становленню наукової школи. Простежено подальшу рецепцію цієї праці в незалежній Україні, її перевидання та використання в сучасних наукових дослідженнях. Зроблено висновок, що відродження української етнографії в 1940–1960‑х роках було не лише процесом відновлення наукової традиції, а й етапом формування нової дослідницької парадигми, у якій колективна монографія «Українці» відіграла ключову роль як науковий і водночас інституційний феномен.

Ключові слова

українська етнографія, етнологія, колективна монографія «Українці», інституціоналізація нау­ки, повоєнний період, польові дослідження, наукові школи, ідеологічний вплив, історіографія української науки.

Джерела та література

1. АНФРФ ІМФЕ. Ф. 14-5. Од. зб. 21–28. «Монографія про колгоспне село. Етнографічні матеріали, зібрані Р. Кантор, М. Марченком, В. Денисенком та О. Друцьким у с. Червона Слобода Черкаського району Київської області в 1947–1948 рр.».
2. НА ІМФЕ. Оп. 1. Спр. 9. «Листування з Президією Академії наук та бюро відділу суспільних наук про поновлення діяльності Інституту та утворення нових відділів за 1944 рік». 44 арк.
3. НА ІМФЕ. Оп. 1. Спр. 324. Доповідні записки та листування з партійними і радянськими органами з питань наукової діяльності Інституту (13 січня – 9 листопада 1962 р.). 64 арк.
4. НА ІМФЕ. Оп. 1. Спр. 12. Річний звіт Інституту про виконання плану науково-дослідної роботи за 1944 рік. 20 арк.
5. НА ІМФЕ. Оп. 2 л. Спр. 19. Особова справа Дашкевича Всеволода Яковлевича, зав. відділом етнографії (28 квітня 1944 – 13 серпня 1948 рр.). 34 арк.
6. НА ІМФЕ. Оп. 1. Спр. 28. Постанова Ради Народних Комісарів УРСР і ЦК КП(б)У № 1023 від 2 липня 1945 р. і акт від 31 серпня 1945 р. про передачу Львівського етнографічного музею Львівському відділенню Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії. 2 арк.
7. НА ІМФЕ. Оп. 2 л. Спр. 19. Особова справа Стельмаха Григорія Юхимовича, ст. наук. співробітника, зав. відділом етнографії (15 січня 1946 р.). 116 арк.
8. НА ІМФЕ. Оп. 1. Спр. 306. Листування з партійними та радянськими органами з питань діяльності Інституту (4 січня – 25 листопада 1961 р.). 26 арк.
9. НА ІМФЕ. Оп. 1 Спр. 273. Стенограма засідання вченої ради Інституту по обговоренню макету «Українці» 17–20 квітня 1959 року. 89 арк.
10. Бех К. Весільна та шлюбно-обрядова тематика на сторінках журналу «Народна творчість та етнологія». Народна творчість та етнологія. 2025. № 2. С. 22–36. DOI: https://doi.org/10.15407/nte2025.02.022.
11. Бех К. Публікаційна діяльність молодих учених Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України: пошук нових ракурсів гуманітарних досліджень (1991–2020‑ті роки). Народна творчість та етнологія. 2026. № 1. С. 8–27. DOI: https://doi.org/10.15407/nte2026.01.008.
12. Бех К. Соціокультурні практики та громадський побут міського населення у науковому дискурсі (на матеріалах публікацій фахового журналу «Народна творчість та етнологія»). Етнічна історія народів Європи. 2026. Вип. 78. С. 53–61. DOI: https://doi.org/10.17721/2518-1270.2026.78.07.
13. Бондаренко Г. Трансформація звичаєво-обрядової культури та морально-ціннісних орієнтацій сільського населення Наддніпрянщини (село Червона Слобода Черкаського району Черкаської області). Українська етнокультура в контексті глобальних викликів. Київ, 2014. С. 52–61.
14. Гілевич І. Українська етнографічна наука у першому повоєнному десятилітті та польові дослідження Полісся. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2008. № 43. С. 34–53.
15. Гілевич І. Польові етнографічні дослідження Полісся України (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) : автореф. дис. … канд. іст. наук : 07.00.05 «Етнологія». Львів, 2012. 19 с.
16. Гілевич І. Внесок Людмили Шевченко у підготовку двотомної колективної монографії «Українці» (1954 – початок 1960‑х років). Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. 2015. № 16. С. 102–120.
17. Глушко М. Етнографічне районування України: стан, проблеми, завдання. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2009. № 44. С. 179–214.
18. Гончар Г. Роль К. Г. Гуслистого у підготовці історико-етнографічної монографії «Українці». Український історичний збірник. 2010. № 13. С. 117–128.
19. Гончар Г. Актуальні проблеми української етнології 50–70‑х рр. ХХ ст. у світлі епістолярного спілкування К. Г. Гуслистого з українськими колегами. Етнічна історія народів Європи. 2013. № 41. С. 100–104.
20. Косарик Д. М., Гуслистий К. Г., Горленко В. Ф. Сучасні етнографічні райони і локальні групи українського народу. Українці. Історико-етнографічне дослідження (макет). Київ, 1959. Т. 1. С. 27–31.
21. Куницький О. С. Робота відділу етнографії в 1954–1956 рр. Наукові записки ІМФЕ АН УРСР. 1958. Вип. IV. С. 161.
22. Нарада з питань етнографічних груп і локальних особливостей у культурі і побуті українського народу кінця ХІХ – початку ХХ ст. Наукові записки ІМФЕ АН УРСР. 1958. Вип.IV. С. 162–171.
23. Наулко В. І. Пошуки. Роздуми. Студії. Київ : Український письменник. 2013. 392 с.
24. Скрипник Г. Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України – 85 років. Народна творчість та етнографія. 2006. № 5. С. 4–14.
25. Українці: історико-етнографічна монографія : у 2 т. : проспект. Київ, 1956. 19 с.
26. Українці: історико-етнографічна монографія : у 2 кн. / за ред. А. Пономарьова. Опішне : Українське народознавство, 1999. Кн. 1. 527 с. : іл.

Конфлікт інтересів

Автор не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.