Етногенез українців. Пізнавальні практики. 1. Історіографія

Автор

Балушок Василь

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1362-8270

Етногенез українців. Пізнавальні практики. 1. Історіографія

Анотація

Перш ніж студіювати етногенез українців, розкрию власні пізнавальні практики, тобто робочий інструментарій. Це – історіографія, теоретична опора розвідки, джерела та методика роботи з ними. Зважаючи на допустимий обсяг статті, історіографія і решта пізнавальних практик подаються порізно – як дві частини одного цілого. Отже, завдання першої частини – розгляд історіографії проблеми. Теоретичним підґрунтям є поєднані помірковані примордіалізм і конструктивізм у межах неоеволюціоністської парадигми. Історія вивчення етногенезу українців, як складова пізнавальних практик, у рамках теми має свої особливості. Це, зокрема те, що при значній кількості публікацій, де зачіпається проблема, обмаль праць, спеціально присвячених походженню українців (книги і статті М. Брайчевського, П. Толочка, Л. Залізняка). А от у більшості студій аналіз етногенезу вплетений у загальний виклад матеріалу з історії, мовознавства тощо. Багатьом публікаціям властива політизація в боротьбі за «старшість» між представниками російсько-імперської (П. Толочко) та українсько-патріотичної (М. Чубатий, Є. Наконечний, Я. Дашкевич, Л. Залізняк) версій, а також публіцистично-белетристична складова. Як наслідок – у більшості авторів доволі вільне поводження з фактами, відсутність новітньої методологічної бази. Багато дослідників, будучи істориками, археологами, мово­знавцями, нерідко недостатньо використовують теорію і положення етнології, що негативно відбивається на якості публікацій. Найрадикальніші із цих версій належать до кладистичних (від давньогр. κλάδος (kládos) – гілка), які доводять відгалуження народів один від одного й недооцінюють роль субстратів та суперстратів. Нині кладистичні теорії, які зараховують до еволюціоністських, в етнології вважаються застарілими. Проте в центрі моєї уваги перебувають публікації, спрямовані на вивчення етногенезу українців, безвідносно до інших слов’янських народів. Вони відкидають ідею «старшого брата». Їхнім послідовником уважаю себе і я. Почну з праць М. Костомарова, який сформулював тезу про існування в Давній Русі локальних етнічних спільнот, а також простежив, як під впливом різного геосередовища та соціально-історичних обставин формувалися окремі український і російський народи. М. Владимирський-Буданов, О. Єфименко і, особливо, М. Грушевський констатували різну етнографічну основу в давньоруських локальних спільнот, а М. Грушевський указав на консолідуючу роль широкомасштабних загальноукраїнських міграцій, спричинених інвазіями кочівників. В. Петров, теж у рамках примордіального підходу, з’ясував, як формувалася основа, на якій виросла русько-українська етнічність. Ф. Шевченко, М. Брайчевський, Я. Ісаєвич визначили, що завершення формування українців припало на час існування Галицько-Волинської держави. М. Брайчевський сформулював теорію етногенезу, яка враховує роль субстрату, поєднавши примордіальний підхід (виникнення етнокультурної складової) з конструктивістським (роль княжої еліти у формуванні української етнічності).

Ключові слова

етногенез, формування, історіографія, кладистична теорія, примордіалізм, конструктивізм.

Джерела та література

1. Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від початків до кінця XVIII століття). Львів : Вид-во Українського католицького ун-ту, 2002. 412 c.
2. Балушок В. Етногенез українці. Київ : ІМФЕ НАН України, 2004. 232 с.
3. Балушок В. Українська етнічна спільнота: етногенез, історія, етнонімія. Біла Церква : Видавець О. Пшонківський, 2008. 304 с.
4. Баран В. Давні слов’яни. Київ : Альтернативи, 1998. 335 с.
5. Брайчевський М. Ю. Походження Русі. Київ : Наукова думка, 1968. 228 с.
6. Брук С. И. Население мира: этнодемографический справочник. Москва : Наука, 1981. 882 c.
7. Брук С. И., Чебоксаров Н. Н. Метаэтнические общности. Расы и народы. Москва : Наука, 1976. Вып. 6. С. 15–41.
8. Восточные славяне в XVI–XVII веках: этническое развитие и культурное взаимодействие. Материалы «Круглого стола». Славяноведение. 2002. № 2. С. 3–35.
9. Грушевський М. Історія України-Руси. Київ : Наукова думка, 1991. Т. І. 736 с.
10. Грушевський М. Історія України-Руси. Київ : Наукова думка, 1992. Т. ІІ. 640 с.
11. Дашкевич Я. Українські землі в часи Галицько-Волинської державності (кінець Х – середина XIV ст.). Пам’ять століть. 2002. № 4. С. 3–21.
12. Залізняк Л. Походження українців: між наукою та ідеологією. Київ : Темпора, 2008. 104 с.
13. Зеленчук В. С. Проблемы внутренней структуры этноса (румыны – молдаване). Музей. Традиции. Этничность. ХХ–ХХI вв. Материалы Международной научной конференции, посвященной 100‑летию Российского этнографического музея. Санкт-Петербург ; Кишинев, 2002. C. 179–183.
14. Івангородський К. В. Етнічна історія східних слов’ян у сучасній історіографії (український, білоруський і російський дискурси). Черкаси : Вид. Ю. Чабаненко, 2018. 422 с.
15. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релігія, культура. Львів : Ін‑т українознавства ім. І. Крип’якевича, 1996. 334 с.
16. Ісаєвич Я. Княжа доба і середні віки: наскільки співпадають ці визначення. Княжа доба: історія і культура. Львів : Ін‑т українознавства ім. І. Крип’якевича, 2007. Вип. 1. С. 3–12.
17. Костомаров Н. И. Две русские народности. Костомаров Н. И. Собрание починений. Исторические монографии и исследования. Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1903. Кн. І. Т. І. С. 221–288.
18. Момрик А. Біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських хроністів (до постановки проблеми). Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. Київ : Критика, 1998. Т. V. С. 111–117.
19. Момрик А. Етногенетичні концепції в донауковий період слов’янознавства і їх місце в сучасній етнології. Матеріали до української етнології. Київ : ІМФЕ НАН України, 2003. Вип. 3 (6). С. 66–71.
20. Наконечний Є. П. Украдене ім’я: Чому русини стали українцями. 3‑є, доп. і випр. вид. / передм. Я. Дашкевича. Львів, 2001. 400 с.
21. Петров В. Походження українського народу. Київ : Фенікс, 1992. 192 с.
22. Темушев С. Н. Рец. на кн. : Юсова Н. Н. «Давньоруська народність»: зародження і становлення концепції в радянській історичній науці (1930‑ті – перша половина 1940‑х рр.). Київ : Стилос, 2006. Российские и славянские исследования : науч. сб. / А. П. Сальков, О. А. Яновский (отв. ред.). Минск : Белорус. гос. ун‑т, 2008. Вып. 3. С. 265–271.
23. Толочко П. Історики про етнічний розвиток Русі. Етнічна історія Давньої України. Київ : Ін-т археології НАН України, 2000. С. 197–205.
24. Шевченко Ф. П. Про деякі питання історії України. Шевченко Ф. П. Історичні студії. (До 100‑річчя від дня народження) / [упоряд і комент. С. Батуріна та ін. ; редкол. В. Смолій (голова) та ін.]. Київ : Інститут історії України НАН України, 2014. С. 367–370.
25. Шнирельман В. А Злоключения одной науки: этногенетические исследования и сталинская национальная политика. Этнографическое обозрение. 1993. № 3. С. 63–64.
26. Шнирельман В. А. Националистический миф: основные характеристики (на примере этногенетических версий восточнославянских народов). Славяноведение. 1995. № 3. C. 3–13.
27. Юсова Н. «Давньоруська народність»: зародження і становлення концепції в радянській історичній науці (1930‑ті – перша половина 1940‑х рр.). 2‑е вид., перероб. і доп. Київ : Стилос, 2006. 620 с.
28. Barnard A. & Spencer J., еds. The Routledge Encyclopedia of Social and Cultural Anthropology. Second Edition. London ; New York : Routledge, 2002. 1058 рр.
29. Crystal D. British History in depth: The Ages of English. BBC – Hisory. URL : https://www.bbc.co.uk/history/british/lang_gallery_04.shtml (дата звернення 28.04.2024).
30. Luber S. Die Herkunft von Zaporoger Kosaken des 17. Jahrhunderts nach Personennamen. Wiesbaden, 1983. 145 s.
31. Moore J. H. Putting Anthropology Back Together Again: The Ethnogenetic Critique of Cladistic Theory. American Anthropologist. 1994. Vol. 96. No. 4. P. 370–396. DOI : https://doi.org/10.1525/aa.1994.96.4.02a00110.
32. Pawluczuk W. Powiklane losy Ukrainy. Pogranicze. Studia Społeczne. 2016. T. XXVII. Сz. 1. S. 171–183. DOI : https://doi.org/10.15290/pss.2016.27.01.12.
33. Sahlins M. D. Evolution: specific and general. Anthropological Theory: a Sourcebook. 2 eds. / R. A. Manners, D. Kaplan, еds. New Brunswick ; Lindon, 2009. P. 229–241.
34. Singh G. Ethnic conflict in India: a case-study of Punjab. New York : Palgrave, 2000. 246 p.
35. Stökl G. Russische Geschichte. Von den Anfängen bis zur Gegenwart. Stuttgart: Kröner, 1973. 888 S.

Конфлікт інтересів

Автор не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.