Запис снотлумачення на іконі в контексті народної агіографії

Автор

ШЕВЧУК ТЕТЯНА

кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу української та зарубіжної фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України

Запис снотлумачення на іконі в контексті народної агіографії

Анотація

У публікації йдеться про запис снотлумачного тексту, здійснений у ХVII ст. й виявлений на іконі Божої Матері 1881 року в церкві Різдва Богородиці в м. Переяслав (нині – Переяслав Хмельницький). Авторка аналізує оригінал тексту, що був написаний староукраїнською мовою, а акож подає його сучасною графікою (переклад здійснив етнолог Василь Балушок). У написі повідомляється про сон недужої попаді Федори, у якому Божа Мати прохала про відновлення ікони, обіцяючи зцілення від хвороби ніг. Це й зробив кульгавий маляр Іван, який також видужав, як і попадя Федора.

Саме у ХVI–ХVIII ст. з чудотворними іконами пов’язувалося чимало усних оповідань, у яких снотлумачення відігравали роль константних мотивів. Сформувався навіть окремий жанр – видіння, що поширювався як через житійні тексти, так і через зображення відповідних сюжетів на іконах.

Ікона наділена сакральним статусом незалежно від контексту побутування. Запис снотлумачення на звороті ікони також сприймається як сакральний текст, оскільки в ньому йдеться про Божу Матір – сакральний персонаж. Сновидіння, в яких вона з’являлася, в Україні вважаються віщими, що засвідчують і записи сучасних фольклористів (О. Бріциної, І. Головахи), а також відповіді на запитання «Програми збирання матеріалів до українського народного сонника» Катерини Грушевської, здійсненої протягом 1925–1928 років.

Ключові слова

снотлумачення, фольклор, ікона, народна агіографія.

Список використаних джерел

1. Байбурин А. К. Ожизни вещей в народной культуре. Живая старина. 1996. № 3. С. 2–3.
2. БалушокВ. Майстер-ремісник та його вироби в народних уявленнях і ритуалі. Родовід. 1993. № 5. С. 13–20.
3. БогатыревП. Г. Сны в пересказе крестьян и в народной сказке. Богатырев П. Г. Функционально-структуральное изучение фольклора (Малоизвестные и неопубликованные работы). Москва : ИМЛИ РАН, 2006. С. 97–107.
4. Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті / підгот. тексту І. П. Чепіги ; вступ. ст. В. П. Колосової та І. П. Чепіги ; історико-літературний комент. В. П. Колосової. Київ : Наукова думка, 1971. 392 с.
5. Кирчів Р. Двадцяте століття в українському фольклорі. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2010. 535 с.
6. Колосова В. П. Коментар. Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті/ підгот. тексту І. П. Чепіги ; вступ. ст. В. П. Колосової та І. П. Чепіги ; історико-літературний комент. В. П. Колосової. Київ : Наукова думка, 1971. С. 310–371.
7. Колосова В. П, Чепіга І. П. Визначна пам’ятка українського письменства. Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті/ підгот. тексту І. П. Чепіги ; вступ. ст. В. П. Колосової та І. П. Чепіги ; історико-літературний комент. В. П. Колосової. Київ : Наукова думка, 1971. С. 5–27.
8. Липатова А. П. Кпроблеме типологии сакральной вещи в традиционной культуре. URL : http://www.ruthenia.ru/folklore/ls04_lipatova1.htm.
9. Редкая древняя надпись. Киевская старина. 1882. № 7. С. 190–192.
10. Федорова (Гаричева) Е. А. Особенности сказаний о чудотворных иконах ХVI–ХVIIвв. Икона и словесность. Сборник статей по материалам Международной научной конференции (24–26 января 2013 г.). Москва, 2016. С. 106–113.
11. Флоренский П. Иконостас. Богословские труды. Москва, 1972. С. 72–102.
12. Шевчук Т., Ставицька Я. Українська усна снотлумачна традиція початку ХХ століття (розвідки та тексти). Київ : Дуліби, 2017. 224 с.
13. Як Божа Матір уві сні приходила. Бріцина О., Головаха І.Прозовий фольклор села Плоске на Чернігівщині (тексти та розвідки). Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2004. С. 161–165.