Нехтування вітчизняними архівами як ознака неповноцінності досліджень про Голодомор-геноцид 1932–1933 років

Автор

СЕРГІЙЧУК ВОЛОДИМИР

доктор історичних наук, професор кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка

НЕХТУВАННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ АРХІВАМИ ЯК ОЗНАКА НЕПОВНОЦІННОСТІ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРО ГОЛОДОМОР-ГЕНОЦИД 1932–1933 РОКІВ

Анотація

Актуальним завданням для сьогоднішньої історичної науки залишається  встановлення кількості жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років. Як відомо, протягом багатьох років наша діаспора на основі свідчень насамперед німецьких дипломатів в Україні, а також висновків окремих еміграційних дослідників постійно вшановувала пам’ять від 7 до 10 млн українців, які загинули під час цієї страшної трагедії. Київський дослідник Станіслав Кульчицький, якому комуністична партія наприкінці 1980-х років дозволила оприлюднити цифру втрат у 3,5 млн, оперуючи лише матеріалами московських архівів, сьогодні підтримує демографів, які без ретельного вивчення первинних документів українських архівів заявляють про кількість жертв у 3,9 млн осіб.

Якраз завдяки цим документам, які треба продовжувати виявляти в колись таємних архівах, вже знаємо кількість населення УСРР напередодні цього страшного Голодомору: станом на 1 січня 1932 року його нараховувалося 32680,7 осіб. До речі, базуючись саме на цьому показникові, видатний український демограф Арсен Хоменко, розрахунки якого вперто ігнорують нинішні його колеги, тоді ж прогнозував, що за звичних умов населення УСРР станом на 1 січня 1934 року збільшиться до 33464, а на 1 січня 1937 – до 35615 осіб.

Дані ж Всесоюзного перепису населення 1937 року по УРСР Москва оприлюднила тільки 1990 року в кількості 28383,0 і осіб, тобто, жителів в УСРР порівняно до 1926 року стало менше!

Водночас перерахунок порайонних результатів перепису засвідчив, що цей показник завищений принаймні на 532 тис. осіб, бо ще потребують ретельного аналізу матеріали по 12 районах. Однак, якщо взяти і цю мінімально занижену цифру приписок, то станом на початок січня 1937 року населення України становило не більше 27851 осіб. Коли від цієї цифри відняти кількість приросту населення в 1934 році (88,2 тис. осіб), 1935 (417,2 тис.) і 1936 (533,7 тис.) – усього 1.039,1, то маємо станом на 1 січня 1934 року 26.812 осіб. А мало бути 33.933,400 тис. осіб. Тобто, різниця –7121,400 тис.

Якщо допустити за нормальних умов ймовірні природні втрати за 1932–1933 роки в сумі 1.029,400 осіб, то одержуємо 6.092,400 прямих втрат від Голодомору 1932–1933 років.

Однак ми наполягаємо сьогодні на цифрі жертв щонайменше в 7 млн осіб, оскільки й досі не досліджено всієї складової втрат, а це не дає можливості одержати реальні результати наукових пошуків. Зокрема, необхідно встановити кількість розстріляних голодних селян радянськими прикордонниками на Дністрі й Збручі в 1932–1933 роках, похоронених у прикордонних районах Росії й Білорусі, куди вони пішли за хлібом, встановити кількість завезених з різних радянських республік завербованих на новобудови УСРР, які в переписі 1937 року значаться на місці загиблих від Голодомору, визначити не внесених до документів органів запису громадянського стану через брак відповідних бланків і вкрай занедбаний облік на місцях, що виявлялося ще в 1933 році.

Ключові слова

Голодомор-геноцид 1932–1933 років, підрахунок жертв, українські архіви.

Список використаних джерел

1. Державний архів Вінницької області.
2. Державний архів Дніпропетровської області.
3. Державний архів Київської області (ДАКО).
4. Державний архів Миколаївської області.
5. Державний архів Одеської області.
6. Державний архів Хмельницької області.
7. Державний архів Черкаської області.
8. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.
9. Центральний державний архів громадських об’єднань України.
10. Березіль. [Харків], 2014. Чис. 1/2.
11. Вінниччина. [Вінниця], 1993. 17 серпня.
12. Вісті Кодимщини. [Кодима], 1993. 3 липня; 1993. 10 вересня.
13. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги. Москва : Наука, 1992.
14. Дворічанський край. [Дворічна], 1993. 10 вересня.
15. Життя і слово. [Остріг], 1993. 15 вересня.
16. Зоря. [Овруч], 1993. 30 червня.
17. Кондрашин В. Голод 1932–1933 годов. Трагедия российской деревни. Москва, 2008.
18. Маяк. [Богодухів], 1993. 17 серпня; 1993. 27 серпня.
19. Черкаський край. [Черкаси], 1993. 12 серпня.