Боротьба української діаспори за багатокультурність Канади (1962–1971)

Автор

Круковський Віталій
студент кафедри історії світового українства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Боротьба української діаспори за багатокультурність Канади (1962–1971)

Анотація

Переломним моментом в інтеграції української діаспори в суспільно-політичне та культурне життя Канади стало запровадження в державі політики багатокультурності. Делегати VII Конгресу українців Канади 1962 року звернулися до державної влади з проханням усіляко сприяти зрівнянню прав українців Канади з тими, які мають англо- та франко-канадські спільноти в галузі освіти, культури й мистецтва. У резолюції форуму порушувалися питання про впровадження вивчення української мови в канадських школах і університетах, збільшення кількості українських студентів.

19 липня 1963 року федеральний уряд Канади призначив Королівську комісію двомовності та двокультурності, покликану дослідити проблему загострення протистояння англо-франко-канадців та запропонувати шляхи її вирішення. Від початку роботи комісії КУК розгорнув розробку бріфів, які представляв та захищав у всіх канадських центрах, наполягаючи на тому, що багатокультурність краще характеризує справжнє становище країни. І її суспільство формують не лише дві етнокультурні спільноти.

3 березня 1964 року у верхній палаті федерального парламенту сенатор Павло Юзик виголосив промову «Канада: багатокультурна нація», у якій він зазначив, що держава в етнічному розумінні складається не лише з англо- і франко-канадців, але й із «третього елементу». Ідеться про аллофонів – представників національних меншин країни, які живуть переважно в західних регіонах.

Першим успіхом Комітету українців Канади стало порозуміння із провінційним урядом Квебеку, коли українці визнали французьку спільноту як першопоселенців на цій території і погодилися на французьку як державну мову. Тим часом прем’єр-міністр провінції Жан Лесаж 3 жовтня 1965 року на зустрічі з керівниками КУК у Вінніпегу офіційно підтримав позицію про Канаду як радше багатокультурну, аніж двокультурну державу, тим самим ввівши україномовне навчання в початкових класах, де набиралася відповідна кількість учнів.

У грудні 1968 року за ініціативи сенатора та його комітету з культурних прав, за підтримки федерального уряду, провінційного уряду Онтаріо та кількох міжетнічних організацій, у Торонто була скликана конференція «Блоків з питань культурних прав». Делегати рішуче відхиляли поняття «бікультурність», як несумісне з ідеалом «рівноправного суспільства», і закликали уряд Канади до «офіційного визнання багатокультурного характеру Канади», відповідного переорієнтування фінансування громадських культурних організацій.

Завдяки наполегливій діяльності КУК та інших громадських організацій українська громада досягла прийняття рішення з урахуванням своїх інтересів. У 1970 році провінційні парламенти всіх степових провінцій, зокрема Манітоби та Альберти, прийняли закони, за якими шкільні ради мали можливість запроваджувати двомовне англо-українське навчання. 8 жовтня 1971 року прем’єр-міністр Канади П. Трюдо виклав у Палаті громад парламенту засади нової політики багатокультурності. На Х Конгресі українців Канади, що відбувся 8–11 жовтня 1971 року, він наголосив на важливості засад політики не лише для українців Канади, а й для всього канадського суспільства загалом, підкреслюючи той факт, що представники КУК сприяли перетворенню країни в багатокультурну державу.

Ключові слова

багатокультурність, Комітет українців Канади, «третій елемент», аллофони, Королівська комісія двомовності та двокультурності, національна меншина, ономастичний білінгвізм.

Список використаних джерел

1. Балицька Ю. О. Суспільно-політична діяльність Конґресу українців Канади: дис. ... канд. політ. наук: 23.00.02 ; Чернів. нац. ун‑т ім. Ю. Федьковича. Чернівці, 2009. 213 арк.
2. Баран З. А., Кипаренко Г. М., Козицький А. М. та ін. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки (1945 р. – початок ХХІ ст.) : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. Швагуляка ; Львів. нац. ун‑т ім. І. Франка. Львів : Тріада плюс, 2011. 699, [1] с., [18] арк. фото.
3. Боровик М. Століття українського поселення в Канаді (1891–1991). Монреаль ; Оттава : Українська Могилянсько-Мазепинська академія наук, 1991. XIV. 485 c.
4. Ладжун Ю. Діяльність Комітету українців Канади щодо формування політики багатокультурності у Канаді (60–80‑ті роки ХХ ст.). Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. 2011. Вип. 20. С. 260–270.
5. Сухобокова О. Інтеграція української діаспори у політичне життя Канади. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. 2011. Вип. 105. С. 52–56.
6. Bociurkiw B. The Federal Policy of Multiculturalism and the Ukrainian-Canadian Community. Ukrainian Canadians, Multiculturalism, and Separatism : An Assessment/ еd. by Lupul M. R. Toronto : The University of Alberta Press, 1978. Р. 98–129.
7. Yuzyk P. Ukrainian Canadians: their place and role in Canadian life. Toronto ; Ontario : Ukrainian Canadian business & Professional federation, 1967. 104 p.