Практики культурного дозвілля сільської молоді в Україні (ХХ століття)

Автор

Курінна Марина – кандидат історичних наук, науковий співробітник відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Практики культурного дозвілля сільської молоді в Україні (ХХ століття)

Анотація

У статті розглянуто традиційні форми культурного дозвілля сільської молоді в Україні продовж ХХ ст., простежено їхню трансформацію. З’ясовано, що обрядова культура завжди була однією з найефективніших форм соціалізації молоді, яка допомагала поступовому переходу дітей та підлітків з однієї вікової групи до іншої за допомогою колективу. Про це, зокрема, свідчить збереженість й активне функціонування майже до середини ХХ ст. таких давніх форм молодіжного дозвілля, як вечорниці,досвітки, вулиця. З другої половини ХХ ст. вони поступово трансформувалися у нові практики молодіжного дозвілля, які влаштовували у сільських клубах та будинках культури. Останні не лише вирішували проблему зайнятості молоді у вільний час, але й виконували виховні функції, задовольняли потреби у спілкуванні та обміні інформацією.

Продовж 1960–1980‑х років участь у культурних, спортивних, розважальних та виховних заходах (різноманітні видовища, змагання, громадські читання, танці тощо) значно покращила реалізацію фізичних, духовних та соціальних потреб сільської молоді. Громадське керування молоддю активно посилилось з боку сільських партійних (насамперед комсомольських) організацій, які головним чином формували в юнаків та дівчат ідеологічні засади необхідні для розвитку типової моделі «радянської людини». Проте, подібне виховання мало й позитивний бік: комсомольці боролися з пияцтвом, порушенням трудової дисципліни, аморальною поведінкою (крадіжками державного, колективного або особистого майна), хуліганством.

У 1990‑х роках дозвілля сільської молоді поступово вийшло зі сфери роботи культурних закладів, був майже зовсім втрачений багатий народний досвід молодіжної комунікації. Проте ситуацію могла б змінити активніша діяльність обласних та районних органів виконавчої влади та самоврядування у реалізації різноманітних програм соціального та культурного розвитку сільських населених пунктів, спрямованих на реконструкцію та ремонт приміщень, покращення матеріально-технічної бази соціальних установ на селі, забезпечення їх необхідними професійними педагогічними кадрами тощо.

Ключові слова

практики культурного дозвілля, сільська молодь, обрядова культура.

Список використаних джерел

1. Денисенко А. Молодіжний клуб як форма організації дозвілля студентської молоді у 80–90‑х роках ХХ ст. в Україні. Збірник наукових праць [Херсонського державного університету].Педагогічні науки. 2014. Вип. 66. С. 57–62.
2. Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 2. Родина та культура сімейного співжиття / [голов. ред. Г. Скрипник]; НАН України; ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ, 2018. 460 с.
3. Маслова В. Організація дозвілля молоді як напрям соціальної роботи. Социальная работа. Социология: ІVМеждунар. научно-практ. конф. «Университетская наука – 2008» (Мариуполь, 12–16 мая 2008 г.) : сб. статей / Приазовский госуд. техн. ун‑т. Мариуполь, 2008. С. 95–98.
4. Усенко М. Дозвілля та відпочинок у вимірі повсякденного життя сільської трудящої молоді: зміни 1990–2000‑х років. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія: Історичні науки. 2014. Вип. 3.37. С. 107–111.