Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів

Автор

Кухаренко Олександр

кандидат філологічних наук, доцент кафедри телерепортерської майстерності Харківської державної академії культури. ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5421-1004

Зміна хронотопу та рівня сакралізації у структурі циклу родильних обрядів

Анотація

Метою дослідження є порівняння процесів трансформації хронотопу із сакралізацією реальності під час проведення обрядів родильного циклу. Під час студіювання було виявлено, що процеси зміни хронологічно-топографічних меж обрядів і рівня сакралізації не є тотожними сакралізаційними процесами, проте пов’язані між собою. Якщо для трансформації хронотопу основоположними діями є його розширення / звуження, то для визначення рівня сакралізації – відкриття / закриття доступу до енергії потойбічного та його впливу на реальність під час проведення обрядів.

У статті названо причини необхідності розширення хронотопу: залучення до обрядової дії нових територій і нових персонажів. При цьому сакралізація, що є енергією потойбічного, впливає як на дійових осіб, так і на освячення місць проведення обрядів. Найвищого свого рівня сакралізація досягає в кульмінаційному обряді циклу – хрестинах, коли до дії залучено максимальну кількість осіб і найширшу за весь цикл територію.

Створена структура циклу родильних обрядів надає широку можливість для їхнього дослідження, але існує також зворотний процес – під час студіювання відбувається зміна самої структури, що робить її знач­но стрункішою та більш довершеною. Так, суттєвим для визначення епізодів в обряді пологів є купання, сушіння та сповивання як етапи залучення народженого до культури реального світу. А купання породіллі цілком доречно відділене від купання народженого та виділене в окремий епізод, позаяк вказані дії мають різні характери дії і не можуть міститися в одному епізоді.

Важливими етапами для розуміння природи сакралізації в родильних обрядах є виникнення, переміщення та ліквідація сакрального центру. Процес створення його відбувається в помешканні вагітної під час пологів; переміщення до церкви відбувається разом із просуванням туди майбутніх хрещених батьків із немовлям; ліквідація центру сакралізації здійснюється в обряді очищення матері на сороковий день після пологів, коли вона з дитиною вперше відвідує церкву.

Ключові слова

українська обрядовість, родинні ритуали, родильний обряд, структурно-функціональний метод, хронотоп, сакралізація, сакральний центр.

Джерела та література

1. Байбурин А. К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточно­славянских обрядов. Санкт-Петербург : Наука, 1993. 238 c.
2. Боряк О. О. Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців: між профанним і сакральним. Київ, 2009. 397 с.
3. Вовк Ф. К. Студії з української етнографії та антропології. Прага : Укр. громад. вид. фонд, [1928]. 356 с.
4. Грушевський М. Дитина у звичаях і віруваннях українського народу : матеріали з полудневої Київщини. Матеріали до українсько-руської етнології. Львів : Наук. тов во ім. Шевченка, 1906. Т. 8. XIV+220 с.
5. Иванов П. В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губ. Этнографическое обозрение. 1897. № 1. С. 22–81. 
6. Кухаренко О. О., Кухаренко А. В. Створення структури циклу українських традиційних поховальних обрядів. Культура України : зб. наук. праць. Харків : ХДАК, 2019. Вип. 64. С. 185–194.
7. Кухаренко О. О. Цикл українських традиційних родильних обрядів: структурно-функціональний аналіз. Українська культура : минуле, сучасне, шляхи розвитку. Рівне : РДГУ, 2018. Вип. 27. С. 35–40.
8. Кухаренко О. О. Часові й просторові межі сакралізації в структурно-функціональних дослідженнях українського весілля. Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури : зб. наук. праць. 2018. Вип. 41. С. 24–30.
9. Кухарэнка А. А., Кухарэнка А. В. Хранатоп як паказчык межаў сакралізацыі для структурных даследаванняў украінскіх вясельных абрадаў. Вестник Полоцкого государственного университета : научно-теоретический журнал. 2019. № 9. С. 85–89.
10. Леви-Строс К. Структурная антропология. Москва : Глав. ред. восточной литературы, 1985. 536 с.
11. Отто Р. Священное. Об иррациональном в идее божественного и его соотношении с рациональным. Санкт-Петербург : Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2008. 272 с.
12. Пропп В. Я. Морфология волшебной сказки. Москва : Лабиринт, 2001. 192 с.
13. Словник української мови : в 4 т. / упоряд. з додатком власн. матеріалу Б. Грінченко. Київ : Наук. думка, 1959. Т. 4. 564 с.
14. Сумцов М. Ф. Слобожане. Історично-етнографічна розвідка. Харків : Вид-во «Союз», 1918. 240 с.
15. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край… / собр. П. П. Чубинским. С.Пб., 1877. Т. 4. ХХХ+715 с.
16. Элиаде М. Священное и мирское. Москва : Изд-во МГУ, 1994. 144 с.
17. Kukharenko O. Funeral Ceremony in the System of Structural-Functional Studies of Family Objectives. Paradigm of Knowledge. Multidisciplinary Scientific Journal. Muscat, 2018. № 2 (28). P. 132–144.