Колоніальна спадщина Росії в українському кінематографі: проблеми подолання

Автор

Тримбач Сергій

старший науковий співробітник відділу екранно-сценічних мистецтв та культурології Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, член-кореспондент НАМ України. ORCID: https://orcid.org/0000-0001-9724-4498

Колоніальна спадщина Росії в українському кінематографі: проблеми подолання

Анотація

Колоніальна експансія імперської Росії на теренах України має трьохсотлітню історію, яка дістала своє логічне продовження у ХХ–ХХІ ст. У статті аналізується соціокультурна динаміка колоніальної війни імперського центру проти України та її народу впродовж останнього століття, починаючи від нищення культурних інституцій на межі 1920–1930-х, арештів і страти цілого покоління діячів літератури й мистецтва, винищення хліборобської культури та її носіїв в голодоморні роки. Потому було десятиліття пізніх сталінських років (1944–1954), коли саме існування України та українців було оголошено нелегітимним, десятиліття (1954–1964, 1964–1974) легітимізації українських політичних еліт, з умовою їх роботи на фактичну ліквідацію української культури й мови, та спротиву молодого покоління (шістдесятники) новій імперській політиці. Наступні десятилітні періоди мають свою специфіку, одначе навіть за часів настання української незалежності не вщухала експансія Росії, на озброєнні якої вироблені століттями культурно-інформаційні технології впливу, переформатування свідомості мас. Кінематограф є одним із найпотужніших засобів формування сенсів, наративів і образів, які й спрямовувалися на території, потрактовані як зони традиційно нібито російської цивілізації. Насправді ці зони є прикордонними; тут дійсно відбувається протистояння цивілізацій.

За популярною і авторитетною нині концепцією «зіткнення цивілізацій» американського соціолога й політолога Семюеля Гентінгтона, найважливіші кордони, що поділяють людство в сучасному світі, визначаються не ідеологією, не економікою, а культурою. Конфліктують сьогодні не нації-держави (хоча їхня роль у світі ще дуже помітна), а нації і групи, які належать до різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій перетворюється на панівний фактор світової політики. Конфлікт між цивілізаціями, який переростає у справжню війну, – завершальна фаза еволюції глобальних конфліктів у сучасному світі.

У цьому контексті російсько-українська війна є справді війною за ствердження цивілізаційних сенсів і установок. З боку України це боротьба за повернення до Західної цивілізації. Боротьба, яка ведеться, зокрема, і засобами суто культурно-мистецького спрямування, про що свідчить наведений матеріал з новітньої історії українського кіно.

Ключові слова

деколонізація, кіно, цивілізація, культурно-інформаційна експансія, фронтир, ідентичність.

Джерела та література

1. Гангтінгтон С. Політичний порядок у мінливих суспільствах. Київ : Наш формат, 2020.
2. Грицак Я. Подолати минуле. Глобальна історія України. Київ : Портал, 2021.
3. Історія українського кіно : у 5 т. Т. 3 : Олександр Довженко / автор С. Тримбач. Київ : вид‑во ІМФЕ, 2021.
4. Морозов Ю., Деревянко Т. Еврейские кинематографисты в Украине. 1910–1945. Київ : Дух і літера, 2005.
5. Dobrenko E. Stalinist Cinema and the Production of History: Museum of the Revolution. Edinburgh : Edinburgh University Press & New Haven, Yale University Press, 2008. DOI: https://doi.org/10.1515/9780748632435.