Питання термінології в неказковій прозі

Автор

Сокіл Василь

доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України. ORCID ID: http: // orcid. org / 0000-0003-3164-1217

Питання термінології в неказковій прозі

Анотація

У статті розглядається масив народної прози з погляду жанрології. Ідеться про легенди, перекази та оповідання в інтерпретації провідних українських дослідників (І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, Г. Сухобрус, С. Мишанич). За основу для диференціації вони брали наявність або відсутність вірувань. Важливими маркерами для цього були персонажі – міфічні чи християнські герої, історичні особи чи звичайні люди. Немалу роль відігравала часова дистанція змалювання подій (минулий, теперішній час), а також епічна позиція оповідача (безпосередній учасник подій або ні). Представлено критичний погляд учених стосовно терміна «наратив» (О. Ткачук та ін). Викладено дискусійні положення міжнародних фахівців щодо «меморату», «хронікату», «фабулату», які виражають специфічну форму повідомлень. Цю термінологію запропонував шведський учений К. Сидов. У центр розмежування він поклав функцію жанрів: «меморат» – особисте повідомлення власного переживання, «фабулат» – насичена домислами інформація про подію, «хронікат» – послідовність передачі фактів. Інші терміни: «новелат», «химерат», «фікт». Однак і «меморат», і «фабулат» не є окремими жанрами, а представляють форму передачі події. Жанрологічні питання в цій ділянці досі залишаються дискусійними.

Мета статті – критично проаналізувати практику розмежування фольклорної прози. Для цього використано історичний та загальнотеоретичний методи дослідження.

Ключові слова

неказкова проза, легенда, переказ, оповідання, меморат, фабулат.

Джерела та література

1. Ангелова Р. Проблемы на терминологията на българската народна разказна проза. Български фольклор. 1975. № 1. С. 17–24.
2. Галицько-руські народні легенди. Т. 1 / зібрав В. Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1902. Т. 12. ХІ, 215 с.; Т. 13. ІV, 287 с.
3. Гнатюк В. Легенда про три жіночі вдачі. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1910. Т. 97. Кн. 5. С. 74–85.
4. Гнатюк В. Легенди Хітарського збірника. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1897. Т. 16. Кн. 2. С. 1–39.
5. Гнатюк В. Українська народня словесність (в справі записів українського етнографічного матеріалу). Відень, 1916. 45 с.
6. Давидюк В. Ф. Украинская мифологическая легенда и ее эволюция : автореф. дис. … канд. філол. наук. Минск, 1986. 20 с.
7. Давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда. Львів, 1992. 175 с.
8. Дунаєвська Л. Ф. Легенди та перекази. Грицай М. С., Бойко В. Г., Дунаєвська Л. Ф. Українська народнопоетична творчість. Київ : Вища школа, 1983. С. 243–253.
9. Колесса Ф. Українська усна словесність. (Загальний огляд і вибір текстів). Львів, 1938. 645 с.
10. Мишанич С. В. Усні народні оповідання: питання поетики. Київ, 1986. 327 с.
11. Народні оповідання / упоряд., приміт., вступ. ст. С. В. Мишанича. Київ, 1983. 502 c.
12. Народні оповідання про опришків / зібрав В. Гнатюк. Етнографічний збірник. Львів, 1910. Т. 26. XVII. 354 c.
13. Сухобрус Г. Легенди та перекази. Українська народна поетична творчість. Київ, 1958. Т. 1. С. 401–423.
14. Ткачук О. Наратологічний словник. Тернопіль : Астон, 2002. 173 с.
15. Франко І. Я. [вступ. слово до збірки] «Галицькі народні казки». В Берлині пов. Бродського із уст народа записав Осип Роздольський. Етнографічний збірник. Львів, 1895. Т. 1. С. 1–3.
16. Франко І., Гнатюк В. Квестіонар для записування місцевих переказів. Хроніка Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1907. № 32. С. 1–18.
17. Чистов К. В. Прозаические жанры в системе фольклора. Прозаические жанры фольклора народов СССР. Минск, 1974. С. 6–31.
18. Granberg G. Memorat und Sage. Eine methodische Geschichtspunkte. Upsala, 1936. 45 s.
19. Ranke F. Volkssagenvorschung. Breslau, 1935. 36 s.
20. Sydov C. W. Kategorien der Prosa-Volksdichtung. Selectend papers on folklore. Copenhagen, 1948. Р. 253–261.