Екранізація театральних вистав 1970–1980-х років: передумови, тенденції становлення та розвитку

Автор

Єльчик Оксана

аспірантка Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Екранізація театральних вистав 1970–1980-х років: передумови, тенденції становлення та розвитку

Анотація

Перші десятиліття ХХ ст. ознаменувалися певними змінами в технологізації культурного розвитку нашого суспільства. Зокрема, у цей час кінематограф невпинно поглинає – кінофікує – ланки художньої діяльності у сферах різних мистецтв. Безперечно, один із найбільш відчутних впливів розвиток кіно здійснив на театр.

Відомо, що театральне мистецтво часто базується на подіях і сюжетах, які вже ввійшли в історію, мають певний суспільний резонанс. Його прогресивність зводиться до систематичного пошуку нових форм передачі емоційного спектру, втілення старих картин по-новому, із застосуванням синтезу різних видів мистецтва. У вивченні взаємовідносин театру і кіно важливою постає проблема «кінофікації» театру. До передумов розвитку екранізацій театральних вистав можна віднести порівняно швидкий і дешевий спосіб виробництва, неможливість перегляду театральних постановок провідних театрів країни в найвіддаленіших її куточках (тому вистави знімали на плівку безпосередньо на театральній сцені – кінематографічним способом), а також стрімкий розвиток телебачення, що припав на кінець 1960‑х років, ефіри якого потрібно було заповнювати. Саме телебачення дало поштовх до масового виробництва екранізацій театральних вистав, які ставали повноцінними творчими здобутками, з використанням кіно та телемистецтва.

Позитивним є те, що театр для кіномистецтва став ніби відправною точкою, жодним чином не поглинувши його. Вони продовжують запозичувати один в одного найкращі практики в контексті декорацій, гриму, режисерської роботи та роботи сценаристів, музичного супроводу, але й надалі залишаються цілком автономними.

Ключові слова

театр, кіно, кінофікація, телебачення, кінематограф, фільм-вистава, телевистава.

Джерела та література

1. Висоцька Н. О. Театр і кінематограф: діалектика інтермедіальних стосунків. Сучасні літературознавчі студії у просторі наукового пошуку. 2014. № 11. С. 123–137.
2. Єрмакова Н. Березільська культура: історія, досвід. Київ : Фенікс, 2012. 512 с.
3. Зубавіна І. Кінематограф незалежної України: тенденції, фільми, постаті. Київ : Фенікс, 2007. 296 с.
4. Липова Г. Мистецька мова українського театру 1980-x років. Записки наукового товариства імені Шевченка. 1999. № 237. С. 274–307.
5. Марьянов М. Спектакль на экране. Советское искусство : газета. 1952. 6 сентября (№ 72). С. 3.
6. Овчієва Л. Сценічне втілення «Украденого щастя» І. Я. Франка у трупі під орудою П. К. Саксаганського, М. К. Садовського за участю І. К. Карпенка-Карого та київському театрі Миколи Садовського. Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого : зб. наук. праць. 2013. № 13. С. 36–48.
7. Пиотровский А. И. Кинофикация искусств. Ленинград : Автор, 1929. 48 с.
8. Товстоногов Г. А. Театр и кино. Вопросы киноискусства. Москва : Наука, 1964. С. 73–85.
9. Широкова Н. Театральна вистава на телеекрані: еволюція розвитку. Народна творчість та етнологія. 2012. № 12. С. 173–179.
10. Юренєв Р. Н. Фильмы-спектакли. Вопросы кино­искусства : сб. статей / отв. ред. Ю. С. Калашников ; Акад. наук СССР, Ин‑т истории искусств. Москва : Искусство, 1955. С. 412–427.