Музичний андеграунд як альтернатива артсцени тоталітаризму та посттоталітаризму

Автор

Овчаренко Святослав

асистент кафедри музичного мистецтва Київського національного університету культури і мистецтв (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1855-9358

Музичний андеграунд як альтернатива артсцени тоталітаризму та посттоталітаризму

Анотація

У статті розглянуто музичний андеграунд як підпільне мистецтво, яке різною мірою засвідчує те, що перебуває поза рамками радянського культурного мейнстриму 80–90‑х років ХХ ст. Доведено, що поняття «андеграунд» корелюється з поняттям альтернативи офіційної партійної артсцени тоталітаризму, найчастіше їх плутають з близькими поняттями («шістдесятництво»). Акцентовано, що андеграунд є формою «протестного мистецтва», тобто формою протесту в мистецтві. Визначено, що музичний андеграунд може бути політичним, естетичним і художнім. Він характеризує художнє середовище того підпілля, у якому перебував митець. Музичний андеграунд з’являється на теренах України з 80‑х років ХХ ст. після всіх складних трансформацій, що відбулися в академічному мистецтві (оперному та симфонічному) та після остаточної легалізації джазу, року, екоджазу та інших напрямів, які стали дозволеними й легітимними в контексті пострадянської реальності музикування.

Висновки. Андеграунд як підпільне мистецтво в різних контекстах виражає свої соціокультурні функції. Так, у тоталітарному просторі андеграундне мистецтво стає певним локусом елітних, обраних виконавців, які протиставляють себе загальному пригніченню свободи і прав людини, а також здійснюють процес творчого самовираження, волевиявлення в посттоталітарному суспільстві. З’ясовано, що андеграунд стає артсимволом, спрямованим на певні вектори комунікації і визначає себе як треш-культуру або як нішевий характер та метод культуротворення.

Ключові слова

андеграунд, дисидентське мистецтво, неофіційне мистецтво, контркультура, музична культура, протестне мистецтво.

Джерела та література

1. Беда О. Андеграунд в українській музиці неакадемічної традиції. Культура і сучасність. 2019. № 2. С. 161–165. DOI: https://doi.org/10.32461/2226-0285.2.2019.190633.
2. Клочков О. Як український андеграунд захоплював Польщу. Володимир Наконечний про історію лейблу «Koka». 2019. URL : https://amnesia.in.ua/koka-records.
3. Клочков О. Перші роки музичного андеграунду в Україні. Між архівами, локальним фольклором та звучанням сьогодні. 2019. URL : https://creatingruin.net/project/the_first_years_of_the_musical_underground_in_ukraineukr.
4. Коверза О. Становлення джазового мистецтва як феномену музичної культури 20–30‑х рр. ХХ століття в Україні. Актуальні питання гуманітарних наук. 2015. Вип. 14. С. 87–93. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/apgnd_2015_14_12.
5. Роготченко О. Суспільно-культурна парадигма тоталітарного й індиферентного в пластичних мистецтвах України 1940–1960‑х років. Сучасне мистецтво. 2017. Вип. 13. С. 144–150. DOI: https://doi.org/10.31500/2309-8813.13.2017.142283.
6. Смирна Л. Український мистецький нонконформізм як соціокультурний феномен ХХ століття: дис. ... д‑ра мистецтвознавства: спец. : 26.00.01. Київ, 2018. 448 с.
7. Судин Д. Міфи радянської доби. Спростування та розвінчування в постколоніальний період. Народна творчість та етнологія. 2023. № 1 (397). С. 5–16. DOI: https://doi.org/10.15407/nte2023.01.005.
8. Чура В. Фестиваль «Червона Рута» 1989 р. у візії Чернівецького партапарату. Наукові зошити історичного факультету Львівського університету. 2020. Вип. 21. C. 271–282. URL : https://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/06/271-282Chura-RM.pdf. DOI: https://doi.org/10.30970/fhi.2020.21.3541.