Типологія сюжетів в українському аудіовізуальному мистецтві періоду незалежності за класифікацією Нормана Фрідмана

Автор

Супрун-Живодрова Анастасія

аспірантка 4-го року навчання Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, режисерка, продюсерка (Київ, Україна).

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-1633-6417

Типологія сюжетів в українському аудіовізуальному мистецтві періоду незалежності за класифікацією Нормана Фрідмана

Анотація

У сучасному кінознавстві сюжетна типологія постає як ефективний аналітичний інструмент, що дає змогу виявляти драматургійні моделі та простежувати художню специфіку національного аудіовізуального мистецтва. Сюжетний аналіз відкриває можливість реконструювати історичний і соціокультурний контекст створення аудіовізуального твору, а також зрозуміти, яким чином у ньому віддзеркалюються колективні травми, ціннісні орієнтири та моделі поведінки суспільства. Водночас він окреслює глядацький запит, фіксуючи сюжетні моделі, що набувають популярності й відповідають актуальним потребам часу. Метою пропонованої статті є аналіз сюжетів українського кіно років незалежності з опорою на класичну класифікацію американського дослідника Нормана Фрідмана, що виокремив чотирнадцять основних типів. Матеріалом дослідження стали ігрові та документальні фільми, у яких типологія сюжетів розглядається як індикатор соціокультурних процесів у зазначений період. Упродовж 1991–2025 років український кінопроцес демонструє значну різноманітність сюжетних моделей, з-поміж яких домінують сюжети дії, трагічні й патетичні наративи, а також сюжети дорослішання та випробування. Їхня актуалізація зумовлена потребою культури осмислювати історичні травми, соціальні трансформації та екзистенційні виклики, водночас зберігаючи універсальні архетипи людського досвіду, що резонують із запитом глядача.

Ключові слова

сюжет, український кінематограф, типологія Н. Фрідмана, наратив, теорія наративу.

Джерела та література

1. Гуцол С. Ю. Психологічні особливості організації сюжетів «міфологічного типу» в контексті наративного самопроектування особистості. Вісник НТУУ «КПІ». Серія: Філософія. Психологія. Педагогіка. 2016. № 2 (47). С. 38–44.
2. Проскуріна Н. Ю. Міфосвіт роману Доріс Лессінг «Ущелина». Закарпатські філологічні студії. Ужгород : Гельветика, 2020. Т. 2. Вип. 14. С. 222–228. DOI : https://doi.org/10.32782/tps2663-4880/2020.14-2.42.
3. Booker C. The Seven Basic Plots: Why We Tell Stories. London : Continuum, 2004. 462 p.
4. Friedman N. Forms of the Plot. The Journal of General Education. 1955. Vol. 8. No. 4. P. 241–253.
5. Hogan P. C. The Mind and Its Stories: Narrative Universals and Human Emotion. Cambridge : Cambridge University Press, 2003. 324 p. DOI : https://doi.org/10.1017/CBO9780511499951.
6. Singh M. The sympathetic plot: Identifying and explaining a narrative universal. Preprint. 2019. URL : https://www.researchgate.net/publication/333968807 (дата звернення 20.07.2025).

Конфлікт інтересів

Авторка не має потенційного конфлікту інтересів, який би міг вплинути на рішення про опублікування цієї статті.

Використання штучного інтелекту

Не використовувався.